ЗАПАЛЕНА СВІЧКА – ЦЕ СИМВОЛІЧНИЙ ЗВ’ЯЗОК МІЖ ПОКОЛІННЯМИ, НАГАДУВАННЯ ПРО ВИЩУ ЦІННІСТЬ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ ТА ЛЮДСЬКОЇ ПАМ’ЯТІ, ПРО ТЕ, ЩО РОБИТЬ НАС ЛЮДЬМИ, А НЕ БЕЗДУШНИМИ МАНКУРТАМИ. СВІЧА ПАМ’ЯТІ СИМВОЛІЗУЄ ГЛИБОКУ НАЦІОНАЛЬНУ СКОРБОТУ, АЛЕ Й ВОДНОЧАС І НАЦІОНАЛЬНУ ЄДНІСТЬ, ГОТОВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПРОЙТИ ЧЕРЕЗ ТЯЖКІ ВИПРОБУВАННЯ СЬОГОДЕННЯ, ВІДСТОЯТИ СВОЮ ВОЛЮ ТА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ПРАВО ВКЛОНЯТИСЯ МОГИЛАМ СВОЇХ ПРЕДКІВ.
25 листопада у «Малій академії мистецтв» ім. Р. Кириченко відбувся урок-реквієм «Жнива плачу», який був приурочений страшним подіям 1932-1933 років.
Учні дізналися про ті події та факти, про які в свій час заборонено було говорити. Але тепер українські та закордонні дослідники Голодомору 1932-1932 років відверто говорять про те, що відбувалося в ті чорні роки: щодня помирало 2,5 тисячі людей, щогодини ‒ 1000 чоловік, щохвилини ‒ 17 чоловік. Гірка і пекуча та правда. І про неї мусять знати діти, онуки, правнуки. Весь світ. А правда така: голодомор забрав мільйони людей.
Хвилиною мовчання згадали всіх, хто мученицькою смертю помер від страшного голоду. Ми ‒ українці і це звучить гордо. Ми ‒ велика родина, яка зуміла вистояти страшне лихоліття голоду та розрухи. Ми зуміли відродитись, воскреснути.
Україна пам’ятає!
Світ визнає!
