Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждання, покинутих домівок. Минуло 30 років від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія – техногенно-екологічна катастрофа, спричинена вибухом реактора четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, яка нанесла непоправної шкоди довкіллю та здоров’ю людей.
26 квітня 1986 року о 1:23 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства – з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС. Причиною катастрофи прийнято вважати стрибок напруги в мережі, який викликав два вибухи. Чергове випробування розпочалось о 1-й ночі проти 25 квітня з поступового зниження потужності реактора 4-го енергоблоку. Вибухи на Чорнобильській АЕС були не ядерними, а хімічними як наслідок перегріву реактора і накопичення великої кількості газів, що з’явились під час неконтрольованої реакції. Підключення шести насосів в якості навантаження призвело до неочікуваного стрімкого збільшення потужності, яке взяти під контроль не вдалось і по сигналу аварійного захисту, який о 1:23 спрацював на пульті оператора АЕС, почалось відключення реактора. Проте через його конструктивний недолік опускання поглинаючих стержнів в активну зону відбувалось надто повільно, реактор заглушити не вдалось і о 1:23 пролунав вибух, а через дві секунди ще один.
Потужність вибухів була настільки великою, що вони повністю зруйнували обшивку реактора і зірвали багатотонну верхню плиту 4-го енергоблоку, крізь яку в повітря піднялось більше 60 тон радіоактивних матеріалів, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду, цезію і стронцію, в результаті чого сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році. Першою жертвою аварії став оператор циркулярних насосів Валерій Ходемчук, який загинув під уламками. Його тіло знайти так і не вдалось. Оскільки Чорнобильська АЕС була графітно-водним реактором, саме графіт передбачав легку займистість всієї системи. Після вибуху в ньому залишилось близько 800 т. графіту, який почав горіти.
Через сім хвилин на місце вибуху прибули пожежні команди з Чорнобиля і Прип’яті, зусиллями яких за три години вдалось локалізувати пожежу і запобігти її поширенню на 3-й енергоблок, з’єднаний з 4-м спільним коридором. У перші години після аварії у рятувальників не було розуміння ситуації і активну зону реактора намагались охолодити водою. Ці зусилля виявились марними і привели до опромінення (в ряді випадків смертельного) багатьох людей. О 6-й ранку від опіків і перелому хребта в лікарні помер інженер-наладник Володимир Шашенок. Близько обіду до Москви літаком було відправлено першу групу з 28 вражених радіацією з числа пожежних і співробітників АЕС. Загалом від вибуху і при гасінні пожежі, що тривала близько 10 днів, загинув 31 чоловік і більше двох сотень було госпіталізовано. Остаточно графіт перестав горіти лише 10 травня.
Перше повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС з’явилось лише наступного дня, коли близько полудня 27 квітня диктор Прип’ятської радіотрансляційної мережі сповістив про збір та евакуацію жителів 45-тисячного міста. Їх не попередили про масштаби і причини небезпеки, не дали жодних рекомендацій про те, як слід поводитися для зменшення впливу радіоактивного забруднення. Щоб запобігти паніці, повідомлялося, що евакуація лише тимчасова, однак невдовзі довелось вивозити населення не лише з 10-кілометрової зони навколо АЕС, а й з населених пунктів у радіусі 30 км від Чорнобиля.
Показовими є відео-матеріали про трагічну подію 26 квітня 1986 року.
https://www.youtube.com/watch?v=ujeHE4lkbhQ
https://www.youtube.com/watch?v=f7Z3Pg9q0uM
За офіційною статистикою віддалені наслідки опромінення, виявлені за наступні 15 років, стали причиною загибелі від 60 до 80 осіб, за неофіційною – в Україні померло більше 15 тисяч людей, які були уражені в результаті аварії на Чорнобильській АЕС. Лише 3 травня завершилась евакуація людей з 10-кілометрової зони навколо Чорнобильської АЕС. До 6 травня було евакуйовано жителів інших населених пунктів в радіусі 30 км навколо місця аварії, загалом понад 115 тисяч чоловік.
Для зменшення радіаційного фону у червні 1986 року над 4-м реактором Чорнобильської АЕС почалось зведення спеціального бетонного «саркофагу». У квітні 2012 року за фінансової підтримки країн «Великої вісімки» і Європейського банку реконструкції та розвитку будівництво нового «саркофагу» над зруйнованим 4-м реактором Чорнобильської АЕС було завершене у 2019 році. Офіційне розслідування, проведене Державною комісією і підтримане Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ), провину за аварію поклало майже виключно на персонал ЧАЕС і в листопаді того ж 1986 року, по завершенні за рекордні 205 днів зведення над 4-м енергоблоком ізоляційної споруди, відомої як «Укриття», 1-й та 2-й енергоблоки, а грудні 1987 року й 3-й енергоблок були знову введені в експлуатацію.
Наслідки Чорнобиля відчуватимуться ще сотні літ. Тому нам ніколи не можна забувати про те, що трапилось 26 квітня 1986 року, цей день залишиться чорною міткою в житті мільйонів людей.
Якби не подвиг людей, які ризикуючи власним життям і здоров’ям, врятували нас від подальшого поширення радіації, то важко навіть спрогнозувати повні масштаби трагедії не лише для України, а й всього світу. Низький уклін всім хто боровся зі страшною бідою. Священна пам'ять про цей подвиг не згасне у віках і збережеться в серцях народу.
